Можливості в обмеженнях
Яким ви уявляєте собі успішного місіонера? Швидше за все, це християнин, який охоплює проповіддю Євангелії тисячі людей з різних країн та народів. Він їздить від міста до міста, засновуючи церкви та залишаючи за собою учнів. Такою є ідеальна картинка місіонерства. Тому місіонери-початківці вважають місіонерські подорожі романтичними та захоплюючими. Іноді так і буває, але далеко не завжди…
Приклад Филипа, одного з дванадцяти учнів Ісуса
Подивимось на апостола Филипа. Незважаючи на те, що він мав грецьке імʼя, першим до Христа він привів саме єврея Натанаїла:
«Филип знаходить Натанаїла, та й каже йому: Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі й пророки, — Ісуса з Назарета, сина Йосифа! А Натанаїл сказав йому: Чи може бути щось доброго з Назарета? Каже йому Филип: Іди — і подивися.» (Ів. 1:45, 46)
Непоганий початок, правда? Але далі в житті апостола відбувається те, про що мріє кожен місіонер:
«Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!» (Ів. 12:20, 21)
Риба сама пригає на гачок! Уявіть собі цю благодать — люди самі ідуть до вас і кажуть, що хочуть бачити Ісуса! Це дивовижно! Так виглядає ідеальна картинка місіонера, яку іноді в Своїй суверенній волі Бог дає нам побачити.
Приклад Євангелиста Филипа (диякона)
А ось вам історія іншого Филипа із книги Дій святих апостолів. Це саме той Филип, якому Бог звелів піти на дорогу, вздовж якої він зустрів євнуха Ефіопської цариці. Пояснивши євнуху Євангеліє, той приймає хрещення прям посеред подорожі! Далі Бог дивовижним чином переносить Филипа в інше місце, силою Свого Духа. Неймовірна історія. Надихаюча. Особливо враховуючи те, що до євнуха Филип попав із Самарії, де він успішно проповідував Христа:
«Филип, прибувши до міста Самарії, проповідував їм про Христа. А натовпи людей прислухалися до того, що говорив Филип, і однодушно приймали почуте, бо бачили чудеса, які він чинив. З багатьох, сповнених нечистими духами, вони виходили й гучно кричали, а багато паралізованих і кривих оздоровлялися. І настала велика радість у тому місті.» (Дії 8:5-8)
Мотивує? Надихає? Підбадьорює? На 99,9 % впевнений, що ваша відповідь буде «так». Бути на «гребені Божої хвилі» приємно. Та чи завжди буває так? Ось вам інший приклад…
Приклад апостола Павла
Апостол теж був на «гребені». Він знав як це, коли каються десятки, сотні. Він знав як це, коли засновуються нові церкви там, де раніше про Бога навіть не чули. Він знав як це, коли тебе поважають, чекають і навіть вважають за бога! (Дії 14:11) Але також Павло знав:
«У труднощах — більше, у ранах — дуже багато, у в’язницях — надмірно, на межі смерті — часто. Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного. Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, — ніч і день я провів у безодні. Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів; у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, у голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі. Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви.» (2 Кор. 11:23-28)
Ну як? Надихає? Ну може тільки останній вірш. Павло платив величезну ціну за служіння Богу. І врешті-решт віддав за це життя. До речі, цікаво, що служіння Павла тривало приблизно 30 років, а знаєте скільки років апостол провів у вʼязниці? Майже пʼять років! «Скільки він міг би зробити за ці роки», — можливо, подумали ви. Я теж так думав. Навіщо Богу «садити» Павла у вʼязницю на вершині служіння? Це ж могла бути ще одна місіонерська подорож! Він міг дійти до Іспанії (можливо дійшов), до Британії…
Іноді наші плани на служіння здаються кращими за Божі. Навряд чи апостол Павло планував вʼязницю. Але Бог планував. Чому? Цікаво, що у вʼязниці Павло мав багато вільного часу на те, щоб писати. Саме тоді він написав пʼять із тринадцяти своїх листів. Саме там він проповідував сторожу, який згодом навернувся до Христа, а потім охрестилася вся його сімʼя. Чомусь Бог вирішив, що проповідь Павла у вʼязниці декільком людям корисніша за проповідь тисячам.
Місія — це не завжди про романтику. Іноді Бог дає нам певні обмеження на деякий час, але нам треба шукати можливості, а не розчаровуватись, що наші плани не здійснилися. Не тільки ми плануємо. Бог теж. І щось мені підказує, що Його план кращий…
Питання для дискусії:
- Чи були у вашому служінні такі випадки, коли Бог робив те, що не «вписувалось» у ваші плани?
- Як ви на це реагували? Чи можна цю реакцію назвати гріховною?
- (Це питання актуальне, якщо відповіддю на попереднє була «так») Як ви думаєте, чому при бажанні служити Богу, народилась гріховна реакція?
- Якщо Бог має план нашого служіння, то чи варто нам його планувати? Якщо варто, тоді як це правильно робити?
- Часто Бог допускає нам проходити певні складнощі, обмеження. В цих труднощах чи відкривав вам Бог можливості для служіння, яких раніше ви не бачили? Як це було? Поділіться досвідом.
