Маленьких людей у Царстві Божому не буває. Френсіс Шейфер
Питання «Хто я?» і «Для чого я тут?» часто не давали мені спокою протягом життя. Вперше я пам’ятаю справжню кризу, коли обирала виш, до якого буду вступати. У далекі дев’яності були дві престижні професії: вчитель і лікар. Моя мама, вчителька, не бажала для мене своєї долі. Тому вибір був однозначний: стати лікарем.
Проте стати лікарем мені не судилося, бо вступити до вишу було дуже складно, а я була занадто гордою, аби, маючи золоту медаль, платити якісь хабарі. Тому вирішила поїхати з маленького села до Києва та вступити до будь-якого вишу, куди завдяки моїй медалі можна було пройти за співбесідою.
Як тепер пам’ятаю свій перший курс і першу пару. Я сиділа, слухала декана факультету й у голові було тільки одне питання: «Що я тут роблю? Чому я слухаю про будову зерна? Куди я взагалі потрапила?»
Друга криза була, коли я народила двох дітей і завагітніла третьою. Ніколи я не мріяла про материнство і не вважала його своїм покликанням. Якщо у вас є діти, ви знаєте, скільки підгузків на день ви змінюєте: близько восьми штук за добу. За два роки це приблизно 5840 підгузків. Невже це і є моє покликання – ліпити пасочки з піску, міняти підгузки, терпіти істерики дворічок і підліткову кризу? Час, коли діти маленькі, тягнеться, здається, ну дуже довго. Виховання дітей вимагає від кожної з нас надприродних сил.
Коли я стала писати й видавати книги, мене почали часто запрошувати виступати у різних містах України й за кордоном. І молодша донька мене якось запитала: «Мамо, а ти можеш перестати бути письменницею? Можеш перестати розвивати школу по душеопіці? Можеш просто бути мамою?»
А дійсно, що ж є моїм покликанням? Напевно, й у вас були певні кризи розуміння того, хто ви та для чого прийшли у цей світ?
У книзі Вихід ми читаємо про двох простих жінок, Шіфру та Пуа. Вже протягом 400 років нащадки Авраама, Ісаака і Якова – народ Ізраїлю – живуть у Єгипті. Їх було зовсім мало, коли вони переселилися туди, рятуючись від затяжного голоду. Завдяки Йосипу та прихильності фараона народ отримав хорошу землю для життя і протекторат влади. Проте влада змінилась і постав такий фараон, що не знав Йосипа й не мав стосунку до тих домовленостей. А Ізраіль тим часом уже розрісся й міг становити загрозу для Єгипту.
Тож фараон видав наказ про початок геноциду. Цікавий факт, що ми не знаємо, хто був цей фараон. Мойсей не наводить його імені. А от дві прості жінки, що були повитухами в ізраїльського народу, мають досить дивні імена – Шіфра та Пуа. Я, до речі, не зустрічала таких імен в сучасних церквах, а дарма. Бо імя Шіфра обзначає «краса», а Пуа – «красуня».
Шіфра та Пуа відмовилися брати участь у фараоновому, оскільки боялися Бога. Перед ними був простий і водночас дуже складний вибір: боятися Бога й залишити кожного хлопчика в живих – чи боятися фараона та вбивати надію на визволення. Кожен хлопчик міг бути обраний Богом для звільнення Ізраїля від рабства.
Ви пам’ятаєте, що саме один з тих хлопчиків, Мойсей, став обраним Богом, аби вивести народ Ізраїля з Єгипту та привести в землю обітниці – в землю спокою та присутності Господа. До речі, все це нагадує інший геноцид, що трапився вже пізніше, в маленькому містечку Вифлеєм, де вбивали кожного хлопчика, бо він міг бути тим самим Спасителем і Визволителем від духовного рабства.
Проте ані в першому, ні в другому випадку зло не перемогло – завдяки простій вірності простих і маленьких жінок. У першому це були Шіфра та Пуа, у другому – Марія.
В обох випадках їм було страшно та небезпечно. Проте саме завдяки тому, що вони обрали послух, вірність і страх Божий, ми сьогодні з вами знаємо цих малих і незначних жінок для історії всього людства. Ми не знаємо імені фараона, але знаємо імена Шіфри, Пуа та Марії – через те, що Бог зовсім по-іншому оцінює вплив, важливість та ефективність.
У Царстві Божому маленьких людей не буває. Кожна людина, що любить Бога й хоче йому послужити, хоче бути Йому вірною – вже не маленька. Хоча частенько я себе відчуваю малою та незначущою. Я живу ідентичністю, що нав’язана мені світом або власними уявленнями. Бо що я можу? Для чого я в цьому світі? І тоді нагадую собі про зовсім іншу ідентичність, яка була мені щедро подарована: «Я маленька людина, в якої є великий Бог».
Уявіть собі мій типовий ранок. Я виходжу на вулицю, щоб погодувати і закрити нашого великого мисливського собаку, дратхара Лоріка. Зі мною вистрибує той-пудель Луїс. Він радісно гавкає та заганяє Лоріка в буду. Той міг би його просто перекусити за раз, але не може, бо є я. Якщо мене немає поряд, Луїс боїться навіть вийти на вулицю, коли Лорік гуляє. Але якщо я є поряд – він просто лев. Голосно гавкає й навіть кусає, штовхаючи Лоріка в буду. Бо є я. Я поряд, я його захисник. Хоча він, напевно, думає, що це він захищає мене.
Ми можемо бути сміливими в цьому світі тільки тому, що за нами є Бог, Який є найсильнішим, наймогутнішим; ми знаходимося в Його руках! Без Нього ми – ніщо. Нас перекусить сатана і цей світ за один раз. А із Христом – ми вже перемогли!
Подумайте над наступними питаннями:
- Чого я боюся?
- Чи страх перед людьми зупиняє мене виконувати моє покликання від Бога?
- Чи залишаюсь я вірною Йому попри небезпеку й загрози?
Пам’ятайте: жінка, що боїться Бога, приймає від Нього свою нову ідентичність, йде назустріч своїм страхам – може змінити цей світ. Вона отримає нове ім’я, славне та відоме в Царстві Божому.
Покликання завжди пов'язане з боротьбою із власними страхами щодо того, ким я є. Бо ми знаходимось у ворожому світі, де зло чинить опір всьому Божому. Тому Господь покликав нас виконувати Його доручення. Він обіцяє бути з нами й давати все необхідне для його виконання.
То що ж є моїм покликанням у цьому світі? У часи війни особливе підбадьорення для свого серця й конкретну відповідь на це питання я знайшла в посланні Павла до Ефеської церкви. Одна із тем, яку Павло глибоко розкриває – це тема ідентичності. Хто я?
Ефесянам 2:4–5: «Але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив нас, – нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю.»
Я – улюблена Божа дитина, що була мертвою, а стала живою. Я врятована від пекла не тому, що заслужила. А тому що Бог так вирішив, тому що це – Його подарунок.
Чи вірю я, що Бог любить мене, як свою дитину?
Чи намагаюсь я заслужити Боже спасіння?
Ефесянам 2:10: "Тому що ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували."
Я – Його творіння. Я не належу собі, і не є продуктом випадковості. Бог творив мене з певною метою. І коли Бог приготував для мене добрі справи? Наперед! Тобто моє життя сплановане Ним, і я маю завдання і ціль! Виконувати добрі діла, які Бог приготував для мене, щодня.
Чи усвідомлюю я, що належу Христу? Я Його!
Які справи Господь приготував саме для мене сьогодні?
Чи виконую я ті справи, які Господь приготував для мене?
Повернуся до розмови з моєю донькою, яка хотіла, щоб я була просто мамою. Тоді я відповіла їй: «Доня, я не можу бути просто мамою. Бо в першу чергу я не мама, а Божа дитина. Це моя глибинна ідентичність. А це означає, що я буду виконувати все те, чого хоче від мене Бог. Буду хорошою мамою, хорошою дружиною, хорошою письменницею й хорошим керівником школи біблійного наставництва та душеопіки. Я буду передусім донькою Божою, для якої її Батько приготував добрі справи. І я хочу присвятити своє життя цим справам, аби Бог радів, дивлячись на моє життя».
Моя донька стисла невдоволено губи, бо така відповідь не зовсім відповідала її очікуванням.. А я подумала: «Я хочу показати тобі те, до чого покликав кожного з нас Христос. І це більше, ніж ми можемо собі уявити, більше, ніж хоче й нав’язує нам суспільство, більше, ніж думають ті, хто нас оточує. Він має для нас краще, необхідне, те, чого в нас ніхто не відбере. Він дарує нам Себе – і можливість навчатися в Нього – щодня.
Рефлексія:
- Які питання про своє покликання вас найбільше хвилюють? Які моменти вашого життя викликали кризу в усвідомленні "Хто я?" та "Для чого я тут?"
- Які жінки з Біблії надихають вас своїм покликанням? Чому їхні історії важливі для вас?
- Які страхи заважають вам слідувати за своїм покликанням? Як ви можете їх подолати?
