Святе Письмо не дає нам прямої та однозначної відповіді на питання, що так бентежить серця багатьох: чи мають тварини безсмертну душу, і чи зустрінемо ми колись наших улюблених друзів на небесах. Та все ж, заглиблюючись у загальні біблійні істини, ми можемо пролити світло на цю тему. Це дозволяє нам сформувати обережне, сповнене надії припущення.
Святе Письмо відкриває нам, що і людина (Буття 2:7), і тварини (Буття 1:30; 6:17; 7:15, 22) мають «подих життя». Це означає, що всі ми — і люди, і звірі — є живими душами, що дихають одним повітрям цього світу. Та все ж, головна відмінність, що пролягає між нами, є воістину величною: людство створене на образ і подобу Божу (Буття 1:26–27), а тварини — ні. Бути створеним на Його образ і подобу означає, що ми в чомусь схожі на самого Бога: ми маємо розум, здатний осягати таємниці всесвіту; серце, що відчуває безмежну палітру емоцій; і волю, яка дозволяє нам робити вибір. Ми здатні мислити, творити і мріяти. І найголовніше — ми маємо духовну частину, яка продовжує свій шлях навіть після смерті тіла. Якщо тварини, включно з нашими улюбленими домашніми тваринками, і мають душу чи дух, то він, безперечно, має іншу, відмінну природу. І ця відмінність, можливо, означає, що їхні душі не продовжують існувати після земного життя.
Бог створив тварин як частину Свого «вельми доброго» творіння (Буття 1:31), вдихнувши в них життя з любов'ю. Пізніше, коли настав час очистити світ від людського зла через всесвітній потоп, Бог потурбувався про збереження тваринного світу. Вони були настільки важливими в Його великому задумі, що Він дав Ноєві такий наказ: «І з усього живого, з кожного тіла введеш до ковчега по двоє, щоб зберегти їх живими з тобою. Вони будуть самець і самиця» (Буття 6:19). Звісно, це не є прямим доказом того, що наші улюбленці чекають на нас у раю, але це так яскраво свідчить про Божу турботу про тварин і про те, що світ без них суперечить Його волі.
Усе творіння, включаючи і беззахисних тварин, відчуло на собі наслідки гріхопадіння людини і досі страждає через наш гріх. Але в цьому болі живе обіцянка відновлення: «Бо сотворіння було підкорене суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме сотворіння визволиться від рабства тління на свободу слави дітей Божих» (Римлян 8:20–21). Одного дня все Боже творіння відчує «свободу» і розділить славу з дітьми Божими. Чи означає це, що тварини, які померли, воскреснуть? Можливо. Святе Письмо не дає прямої відповіді, залишаючи місце для надії.
Ми знаємо напевно, що тварини будуть на землі під час Тисячолітнього царства. Вовки, леопарди, кози, корови, леви, ведмеді та гадюки — всі вони згадуються у пророцтвах (Ісая 11:6–8). І хоч якими небезпечними деякі з них є в нашому світі, у тому прийдешньому часі «вони не чинитимуть ні зла, ні шкоди на всій моїй святій горі» (Ісая 11:9; пор. 65:25). І немає жодної причини, чому б домашніх улюбленців чи інших тварин не могло бути й на новій землі (Об'явлення 21:1).
Неможливо з упевненістю сказати, чи будуть серед тварин у Царстві Божому ті самі улюбленці, які ділили з нами радість і смуток тут, на землі. Але ми знаємо одне: Бог справедливий, і коли ми потрапимо до раю, то побачимо Його мудрість і з цілковитою згодою та спокоєм у серці приймемо Його рішення щодо цього питання, яким би воно не було.
Оригінал статті
