Сучасні євангельські підходи часто подають Євангеліє у скороченій, легко зрозумілій і швидко засвоюваній формі. Мета полягає в тому, щоб зробити євангельську звістку максимально простою для розуміння та прийняття. Саме по собі таке прагнення може бути добрим. Але чи не збіднюємо ми Євангеліє, коли уникаємо глибини й не навчаємо всій повноті Божої звістки?

У своїй книзі «Tell the Truth» Вілл Метцгер переконливо ставить під сумнів ідею спрощеного й урізаного викладу Євангелія. Він пише:

«Нам часто кажуть, що зміст Євангелія можна звести до простого плану спасіння з трьох або чотирьох основних фактів. Але доручення, яке Господь дав Своїм учням, звучить так: «...навчаючи їх зберігати все, що Я вам заповів» (Матвія 28:20).»

Дехто може заперечити, що сам апостол Павло подає короткий виклад Євангелія в Першому посланні до коринтян:

«Бо я передав вам найперше те, що й сам прийняв: що Христос помер за наші гріхи згідно з Писанням, що був похований і що третього дня воскрес згідно з Писанням» (1 Коринтян 15:3–4).

Безумовно, це чудове узагальнення основних істин Євангелія. Проте важливо пам'ятати, що ці слова стоять наприкінці великого послання, у якому Павло багаторазово пояснював різні аспекти Євангелія. Більше того, у двох попередніх віршах він нагадує коринтянам те, що вже раніше проповідував їм особисто:

«Нагадую вам, брати й сестри, Євангеліє, яке я вам звістив, яке ви прийняли і в якому стоїте. Через нього ви й спасаєтеся, якщо тримаєтеся слова, яке я вам проповідував; інакше ви повірили даремно» (1 Коринтян 15:1–2).

Павло провів у Коринті близько півтора року і більшу частину цього часу присвятив навчанню євангельських істин. Зверніть увагу, як Лука описує його служіння:

«Щосуботи він переконував у синагозі юдеїв і греків. Коли ж із Македонії прибули Сила та Тимофій, Павло повністю присвятив себе проповіді, свідчачи юдеям, що Ісус є Христос» (Дії 18:4–5).

Отже, слова Павла в 1 Коринтян 15:3–4 — це чудове узагальнення основних істин Євангелія. Однак Павло не подає ці слова як заміну всьому навчанню про Євангеліє. Навпаки, він нагадує коринтянам звістку, яку вже раніше проповідував їм і в якій вони стоять.

Далі Метцгер пояснює:

«Для Павла єдиним правильним методом благовістя було навчання. Тому біблійне благовістя має на меті не мінімальне, а ґрунтовне наставлення».

Чому Євангеліє стали надмірно спрощувати?

На думку Метцгера, однією з причин є те, що благовістя дедалі більше стало зосереджуватися на людині, а не на Богові. Він пише:

«Людиноцентричне благовістя також скорочує саму євангельську звістку. Воно настільки наголошує на стосунках і привабливості Євангелія, що применшує велич Бога. Боячись подальших доктринальних суперечок між справжніми християнами, воно допускає, щоб неточне й розмите розуміння Євангелія стало загальноприйнятим».

Наведена нижче схема, на мою думку, дуже добре показує різницю між людиноцентричним і богоцентричним підходами до Євангелія.

Таблиця 1. Два підходи до змісту Євангелія

За книгою Вілла Метцгера «Tell the Truth», с. 36–37

Погляд на Бога

Погляд на людину

Погляд на Христа

Погляд на відповідь людини

‍

Основна думка полягає не в тому, що короткий виклад Євангелія сам по собі неправильний. Проблема виникає тоді, коли короткий виклад стає заміною повноцінному навчанню про Бога, людину, Христа та відповідь на Євангеліє.

Короткі виклади Євангелія мають своє місце. Однак у Новому Завіті вони переважно служать нагадуванням для тих, хто вже чув повне пояснення євангельської звістки, а не заміною ґрунтовного навчання.

На завершення Метцгер пропонує три запитання, які допомагають перевірити, наскільки наше благовістя справді є біблійним:

«Чи були істини Євангелія пояснені достатньо ясно, щоб людина могла дати усвідомлену відповідь? Чи використовувалося Святе Письмо для того, щоб торкнутися її сумління, чи лише підтримувало її природні бажання? Чи не склалося враження, що вона може сама, у будь-який зручний для себе момент, вирішити прийти до Христа власними силами?»