Частина 1. Пекло у Старому Завіті

Вступ

Можливо, колись у минулому пекло було популярною темою і кожен проповідник часто про нього говорив. Проте загалом пекло ніколи не було приємною темою, особливо сьогодні.

У сучасній культурі ідея пекла часто викликає скептицизм, неприйняття або бажання взагалі не говорити про неї. Багато людей сумніваються в існуванні пекла. Деякі взагалі не хочуть про нього думати. Інші стверджують, що пекло — це лише засіб залякування, вигаданий для того, щоб змусити людей поводитися добре й утримувати їх від гріха. Чи вигадка давніх людей та тепер людство освічене і це вже не потрібно. 

Або ж переконують себе, що Бог ніколи не відправить людину до пекла. Ми так часто наголошуємо на Божій любові, що перестаємо помічати Його справедливість, гнів, ненависть до гріха та покарання грішника. Приємно думати, що Бог лише любить, ніколи не карає і завжди всіх прощає — незалежно від того, що людина зробила і чи покаялася вона. Набагато важче думати про Божий суд і Його гнів, а також про те, що деякі люди ніколи не пізнають Божого прощення та благодаті. Тому ми просто намагаємося про це не думати.

Водночас здається, що майже всі, крім атеїстів, вірять у небеса. Зазвичай мені не доводиться переконувати людину в тому, що небеса існують, але доводиться переконувати її в існуванні пекла. Це дивне протиріччя: люди хочуть прийняти все позитивне, але відкидають усе негативне.

Та чи може це бути правдою?

Я хочу якомога більше зосередитися саме на тому, що говорить Біблія. Християнська віра навчає, що Біблія натхнена Богом і цілковито істинна. Якщо ви називаєте себе християнином, то повинні вірити Біблії, адже це наша книга і наш авторитет. 

Пекло у Старому Завіті

Деякі люди вважають, що Старий Завіт нічого не говорить про пекло. Насправді ж він розповідає як про пекло, так і про Божий суд над нечестивими.

Розгляньмо кілька єврейських слів, які використовуються для опису пекла.

שְׁאוֹל — «Шеол»

У Старому Завіті це слово вживається 65 разів і описує передусім місце перебування померлих, царство смерті. 

У різних контекстах воно перекладається як:

• могила, царство мертвих;
• ад;
• смерть.

1. Іноді слово «Шеол» означає просто могилу або смерть

«Зібралися ж усі його сини й дочки, — вони прийшли втішити його, але він не бажав утішатися, кажучи: З плачем піду я до мого сина, до аду. Так плакав за ним його батько». Буття 37:35

2. Шеол — це місце, з якого людина не може повернутися

«Наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде». Йова 7:9

3. У деяких текстах Шеол пов’язується з Божим судом і наслідками гріха.

«Вони пробудили в Мені ревнощі не богом, — викликали в Мене обурення своїми ідолами. Тож і Я пробуджу в них ревнощі не народом, — народом нерозумним викличу в них обурення! Бо вогонь запалав із Мого гніву, і він палитиме аж до аду внизу, спопелить землю та її плоди, спалить основи гір». Повторення Закону 32:21–22

4. Шеол — це місце для нечестивих

«Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога». Псалмів 9:18

תָּפְתֶּה — «Тофет»

Це слово вживається один раз і означає місце спалення, де полумʼя запалює саме Божий гнів.

«Бо ти перед тими днями будеш знову потрібний. Хіба не тобі приготовлено царювати над глибокою долиною, поваленим деревом, вогнем і численними дровами? Гнів Господа, як долина, що палає сіркою!» Ісаї 30:33

Кінцевий суд над живими й мертвими

Окрім слів, які описують пекло, у Старому Завіті ми також знаходимо вчення про остаточний суд над нечестивими.

«І численні з тих, що сплять у поросі землі, встануть, ці на вічне життя, а ті на погорду та на вічний сором». Даниїла 12:2

День Господній

Можливо, одним із найвагоміших старозавітних свідчень про пекло є поняття «День Господній». Воно згадується у Старому Завіті понад 300 разів і вказує на Божий гнів та суд над людьми.

Іноді День Господній означає конкретний Божий суд над певним народом у певний історичний період. В інших випадках він указує на кінцевий суд над усім людством.

Опис Дня Господнього узгоджується з тим, що Новий Завіт говорить про пекло:

«Бо близький великий Господній день, він близький і дуже швидкий. Голос Господнього дня гіркий і страшний, поставлений сильним. День гніву — той день, день скорботи і нужди, день негоди і знищення, день темряви і мороку, день хмари та імли». Софонії 1:14–15

Висновок

Старий Завіт ясно говорить про покарання тих, хто чинить зло.

У деяких уривках ідеться про конкретний історичний період, коли Бог здійснював суд через вторгнення іншого народу або через катастрофічні події. Однак інші уривки однозначно вказують на суд над нечестивими, який відбудеться після смерті.

Особливо ясно про це сказано в Даниїла 12:2:

«І численні з тих, що сплять у поросі землі, встануть, ці на вічне життя, а ті на погорду та на вічний сором».