Коли нам цікава якась особистість, як нам її пізнати? З чого ми починаємо? Можливо, будемо уважно стежити за нею, познайомимося з тими, хто знає об'єкт нашого інтересу. Так, це може бути корисним, але якщо ми бажаємо насправді глибоко пізнати людину, потрібне особисте спілкування у формі діалогу. Книга Пітера Кріфта «Так чи ні?» написана саме у формі такого діалогу.
З того часу, як я увірував в Ісуса Христа, мені завжди була цікава апологетика. Варто сказати, що апологетика — це захист віри в Бога. Я прочитав багато цікавих книжок на цю тему, але найбільше мені запам'яталася саме ця книга Пітера Кріфта. Чому? Оригінальна форма написання. Книга «Так чи ні?» написана у формі діалогу християнина і атеїста. Вони обговорюють цілих 19 важливих тем, раз за разом усе більше занурюючи читача в цю бесіду.
У цій статті я згадаю лише декілька тем, які містить ця книга, але щоб враження було більш повним, вам треба прочитати цю книгу особисто. Перша думка, яка одразу привернула мою увагу, стосується наших авторитетів:
«Ми віримо авторитетам не на підставі фактів, а на підставі цінностей. Ми віримо авторитетам, не перевіряючи факти.»
Це дуже влучна істина, яка поцілює в саму середину людського серця. Христос казав:
«Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!» (Лк. 12:34)
Тобто в основному ми формуємо наші авторитети не на підставі об'єктивних фактів, а на підставі наших цінностей. Коли діло стосується існування Бога, то люди, як правило, не вірять у Нього не на підставі об'єктивних фактів, а тому що це просто невигідно. Щоб справді повірити в Бога, треба змінювати життя і залишати улюблені гріхи, а це робити дуже не хочеться. Тому невір'я пов'язане не з науковою стороною, а з моральною.
Також Пітер Кріфт наводить залізні доводи існування Бога, які вивів ще Фома Аквінський у тринадцятому столітті:
- Рух. Ніщо у всесвіті не набуває руху самостійно. Існує першопричина всякого руху. Мабуть, ми всі бачили, як гарно падають фішки доміно одна за одною, але хтось має їх штовхнути.
- У всього є причина. Ніщо не виникає саме по собі. Ніхто не є батьком самого себе. Є закон причини та наслідків. Існування речей — це наслідок, тому є причина. І це поступово вказує на наступний довід.
- Смерть. Сама смерть є доказом існування вічного Бога. Коли атеїсти (матеріалісти) відкидають вічного Бога, їм усе одно треба щось вважати вічним, тому що на початку повинно щось бути. Звісно, для матеріалістів вічною є матерія. Якщо це справді так, то з’являється величезне протиріччя. Є таке явище, як ентропія — це термодинамічна властивість будь-якої системи, в результаті якої все спрямовується до поступового руйнування.
