Мне звати Артем Волошин. Я пастор Церкви «Скинія» в м. Одеса, Україна. Батьки – це надзвичайно важлива частина життя кожної людини. Далеко не всім Бог дає такий розкішний подарунок як віруючі батьки! Мій батько досі не вірить у Бога, але мама прийшла до Христа і прийняла водне хрещення ще у 2009 році.
Моя мама дивовижна! Вона завжди була зі мною у складні для мене часи. Те, що вона виробляла на кухні, не поступалося стравам у кращих ресторанах Одеси. Та коли вона пізнала Христа, то почала робити найцінніше – проповідувати мені про Нього! Скажу чесно, на початку мене це дуже дратувало. По суті, я так мамі й казав. Але вона просто продовжувала бути мамою й багато молилася за мене. І знаєте – Бог почув її молитви.
Ми всі потребуємо не тільки вірних знань, але й вірних життєвих прикладів. Боже Слово каже:
«Згадуйте ваших наставників, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Євр. 13:7)
Господь дав мені таку маму, віру якої дуже добре видно вдома. Річ у тому, що мій батько має алкогольну залежність, з усіма її сумними наслідками. Із ним, мʼяко кажучи, дуже не просто. І я бачив, як мама пробачає його. Мені батько зробив набагато менше зла, ніж їй, але в мене не було такого прощення. Тоді я замислився: звідки така сила? Як би я не намагався «вичавити» з себе прощення, я не міг. Лише згодом я зрозумів: ті, кому Христос простив гріхи, можуть від серця прощати інших. Сила не в моїй мамі, не в її гарному вихованні, не в її доброму від природи серці – а тільки в Ісусі Христі та Його благодаті.
Моя мама (до речі, її звати Людмила!) не має богословської освіти, але має дещо більше: живе спілкування з Богом. Не маю на меті принизити богословську освіту (зрештою, я й сам маю ступінь балавра та магістра богословʼя), але все ж знати про Бога і знати Самого Бога – це не одне й те саме. Ми часто обговорюємо Святе Письмо, не тільки досліджуючи його значення, але й задаючи одне одному питання: що сказав нам Господь? Тому що живі стосунки визначаются спілкуванням.
І я вчився цьому в моєї мами. Я хочу мати таку саму віру, як у неї. Вона навчила мене дарувати добро не за те, що його дарують мені – а тому, що Бог нас змінив, тому, що ми вже нове творіння у Христі та просто не можемо інакше. Це великий привілей – мати таку маму! Дякую, Господь!
Боже Слово вчить поважити батьків, але при цьому не каже, за що саме. У книзі Вихід написано:
«Шануй свого батька і свою матір, щоб довголітнім був ти на землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі» (Вих. 20:12)
Тобто ми маємо шанувати батьків тому, що ми поклоняємося Богу – а не за щось хороше. Але мою маму дійсно є за що поважати. Вона виховувала мне не за принципом батога і пряника, а за Божою благодаттю. Так, іноді дисциплінування також є благом. Проте є велика різниця між вихованням і покаранням. Різниця у цілях. Виховання має на меті змінити людину, а покарання – встановити справедливість. Бог дав мені дуже багато благодаті через мою маму, й саме ця благодать мене змінила. Я можу сказати, що зараз я є тим, хто є, завдяки величезному впливу моєї мами!
