«Аж ось Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом. Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах. І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!» (Лк. 2:9-14)
Вже 1594 рік більша частина цивілізованого світу святкує Різдво. Саме 431 року на Третьому Всесвітньому Церковному Соборі було прийняте рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня. Приблизно за 100 років до цього теж цієї дати церква вже почала святкувати народження Ісуса Христа. Наразі ми маємо дуже мало інформації стосовно святкування ранньою церквою народження Христа 1-3 століттях. Відомо, що тоді церква більше приділяла уваги саме хресним стражданням Христа і воскресінню. Пасха була основним святом християн у той період.
Та Різдво Ісуса Христа дійсно є важливим, хоча Бог і не велів його святкувати. Коли ми думаємо про Різдво, то, можливо, нам згадуються різні традиції, які часто повʼязані із сімʼєю. Різдво — це чудовий привід для родини зібратися разом, поспілкуватися, обмінятися подарунками тощо. На Різдві сьогодні непогано заробляють. Різдвяна символіка наповняє прилавки магазинів, нагадуючи про свято, але майже не нагадуючи про Христа.
Для віруючих людей Різдво нагадує про деякі уривки Писання про дивовижний й надприродний прихід Ісуса у наш світ. Також зазвичай християни відвідують святкові зібрання у цей день. Ми згадуємо славетних ангелів, які пророкували довгоочікуваний мир; дисциплінованих мудреців, які подолали величезну відстань, щоб поклонитися Христу; пастухів, які побачили найдивовижніший хор ангелів; імператора Августа, який влаштував перепис населення. Та посеред цього, буває, що губиться саме народжене Немовля…
Ви задумувались скільки людей тоді очікували Христа? Спробуймо разом перелічити їх, принаймні з того, що нам відомо з Писання: батьки Ісуса, троє мудреців, декілька пастухів, Анна-пророчиця, старець Сімеон, Захарія та Єлизавети (батьки Івана Хрестителя). Приблизно 12 людей. Звісно, можливо, були ще, але точно їх було небагато. Уявіть собі, Господар всесвіту приходить у Свій же створений світ, де Його майже не чекають. В Юдеї тих часів була традиція, коли в сімʼї народжувався син, то музиканти грали й співали біля їхнього будинку. Ісусу ніхто не збирався співати. Ба більше, цар Ірод виразив ставлення більшості до Ісуса. Він хотів Його вбити. Христа не очікували. Але Бог Отець послав легіони своїх ангелів, які заспівали Його Сину таку пісню, про яку згадують досі…
Як сьогодні відносяться до Ісуса Христа? Святкують Різдво, але не святять Його імʼя у своїх серцях. Картина неприємна. Бог віддав так багато, а ми цінуємо Христа так мало. Ісус заплатив за нас набагато більше, ніж ми реально коштуємо. Він взяти на Себе весь гнів Батька й умилостивив Його Своєю жертвою. Невже можна пройти повз такої любові? Невже щось може затьмарити славу Божу, яка осяяла пастухів на полях Вифлеємських? Невже можна залишитись байдужим Божого Сина, Якого ніхто не змушував брати на Себе наші гріхи?
Друже, якщо ти читаєш ці строки, і розумієш, що Різдво для тебе всього лише родинне свято, вихідний у календарі й декілька приємних подарунків, то Бог проголошує до тебе — покайся й прийми Ісуса як Господа й Спасителя! Бог подарував нам не економіста, не політолога, не фінансиста, не лікаря (хоча всі ці сфери Христос ідеально опанував від вічності). Бог подарував нам Сина, який помер за наші гріхи на хресті. Бог вирішив нашу найголовнішу проблему — трагедію гріха. Чи очікуємо ми сьогодні свята народження Христа? Чи очікуємо Його славетного повернення за Церквою?
