Цитати зі Святого Письма подано за перекладом Івана Огієнка

Якось я ділився Євангелією з одним чоловіком. Коли я запитав його, чому він не покладає своєї віри на Христа, він відповів дещо несподіване: «Я досі вживаю алкоголь і курю. Мені потрібно покаятися, перш ніж я зможу повірити в Христа». Я попросив його пояснити, що він розуміє під словом «покаятися». Він сказав, що спочатку має позбутися своїх гріховних звичок, а вже потім прийти до церкви, вийти вперед і помолитися про прощення.

На жаль, цей чоловік дуже помилявся у своєму розумінні покаяння. І, на жаль, навіть люди, які багато років відвідують церкву, нерідко не розуміють справжньої природи біблійного покаяння.

Поняття покаяння тісно пов’язане з євангельською звісткою як у Старому, так і в Новому Заповітах. Щоб точно й дієво звіщати Євангелію, нам необхідно чітко розуміти, чим є покаяння і чим воно не є.

Спочатку коротко розглянемо кілька речей, які не є покаянням.

Просто жаліти себе

Покаяння — це не просто жаль до себе через те, що внаслідок власного гріха ви потрапили в тяжке становище. Кожен гріх має природні наслідки, які нерідко завдають нам болю. Нам прикро, бо наш гріх приніс страждання в наше життя, а можливо, завдав болю й іншим.

Прикладом цього є Юда.

Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим.

Юда «розкаявся» і навіть повернув тридцять срібняків. Однак немає жодних свідчень того, що він покаявся у своїх гріхах у біблійному розумінні. Він лише жалкував, що його вчинок призвів до небажаних наслідків. Матвія 27:3

Томас Вотсон пояснює:

«Якби болю і страждання було достатньо для покаяння, тоді засуджені в пеклі були б найбільшими покаянниками, адже вони зазнають найбільшої муки. Покаяння залежить від зміни серця. Людина може відчувати жах, але її серце при цьому не зміниться».

Засіб самоспокути

Іноді люди плутають покаяння з покутою. У вченні Католицької та Православної церков покута розглядається як засіб спокутування власних гріхів.

Щороку у Велику п’ятницю на Філіппінах деякі чоловіки дозволяють себе розіп’яти. Вони вірять, що так очищаються від гріхів.

Хоча саморозп’яття є відносно недавнім явищем, воно має коріння у багатовіковій практиці самобичування. І те, й інше вважають способом, за допомогою якого християни можуть позбутися особистих гріхів.

Сумним наслідком стають навмисно заподіяні собі біль і страждання у спробі очиститися від гріха. Це не покаяння, і воно не очищує від гріха. Лише Христос може очистити нас від наших гріхів.

Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Ефесян 2:8–9

Що таке біблійне покаяння

Зосередженість на Ісусі

Однією з головних ознак біблійного покаяння є зосередженість на Ісусі. Небіблійне розуміння покаяння часто більше зосереджене на людині — на тому, як вона може змінитися і почати жити краще. У цьому є частка правди, однак справжнє покаяння завжди ставить у центр Христа.

А Петро до них каже: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, — і дара Духа Святого ви приймете!» Дії 2:38

Біблійне покаяння відбувається тоді, коли ми закликаємо людей змінити свої переконання щодо Ісуса:

• Ісус — Месія і Спаситель.
• Ісус — Бог.
• Лише Ісус може дати прощення.
• Лише Ісус може привести нас до Бога.
• Ісус гідний нашого поклоніння і захоплення.

Чітке розуміння Євангелії

Одна з найбільших наших помилок — вважати будь-який смуток через гріх біблійним покаянням. Проте, якщо ми ще не пояснили Євангелію зрозуміло і наші слухачі ще не збагнули її основ, тоді їхній смуток — хоч би скільки сліз вони пролили — не є смутком біблійного покаяння і віри в Христа.

Там, де проповідували покаяння, проповідували й Євангелію. 

Що ж нам робити, коли ми бачимо смуток, але не бачимо повного розуміння Євангелії? Робити те, що робили Ісус і апостоли: продовжувати проповідувати Євангелію різними способами й молитися, щоб Святий Дух дав людям зрозуміти істину серцем.

Нам легко припустити, що людина розуміє Євангелію, хоча насправді цього розуміння ще немає. Згадайте двох учнів, з якими Ісус розмовляв дорогою до Еммауса. Імовірно, вони провели з Ісусом майже три роки. І все ж Він сказав їм:

Тоді Він сказав їм: «О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!» Луки 24:25

Як дізнатися, чи людина справді розуміє Євангелію?

Ми можемо ставити запитання, щоб оцінити її розуміння. Так само Ісус запитав двох учнів у Луки 24:17: «Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?» Такі запитання важливо ставити, коли ми йдемо поруч з іншими на шляху до розуміння Євангелії. Слухаючи відповіді, ми можемо відповідно пояснювати й викладати Євангелію, щоб заповнити прогалини в їхньому розумінні.

Справжня віра в Ісуса

Біблійне покаяння і віру в Ісуса неможливо відокремити. Вони подібні до двох боків однієї монети. По суті, слово «покаяння» описує те, що відбувається, коли людина відвертається від своїх хибних переконань та ідолів і покладає віру на Ісуса Христа.

Людина, яка справді покаялася, віритиме в Ісуса і покладатиметься лише на Нього у прощенні гріхів та спасінні. Справжнє покаяння відбувається лише тоді, коли невіруюча людина навертається до Ісуса і вірить у Нього.

Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою. Колосян 2:6–7

Павло називає віру в Христа «прийняттям Ісуса як Господа».

Глибокий смуток через гріх

Хоча самого смутку і жалю через гріх недостатньо для справжнього покаяння, справжнє покаяння завжди породжує побожний смуток через наші гріхи. Хтось виявляє цей смуток сльозами, а хтось — ні. Проте справжнє покаяння завжди супроводжується усвідомленням особистого гріха і жалем через нього.

2 Коринтян 7:10

Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський — чинить смерть.

Життя, яке приносить плід покаяння

Одноразове покаяння, про яке швидко забули і яке ніяк не виявилося в житті грішника, є ознакою несправжнього покаяння.

Справжнє покаяння — це Божа праця в серці людини. Воно є початком освячувальної праці Святого Духа. Тому, коли грішник справді кається, з часом у його житті обов’язково з’являться певні свідчення цього покаяння.

Але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння. Дії 26:20

Висновок

Нам потрібно бути уважними у своєму розумінні біблійного покаяння. Поспішаючи «покаяти їх», ми можемо легко прийняти кілька сліз за справжнє покаяння. Але чи було Євангелію ясно проголошено і правильно зрозуміло? Чи перебуває Ісус у центрі? Чи виявляє ця людина справжню віру в Ісуса Христа? Чи сумує вона через свій гріх і чи приносить її життя плід? Ці запитання допоможуть нам оцінити наш підхід до звіщення Євангелії, а також зрозуміти, чи було Євангелію правильно сприйнято і щиро прийнято.