«Це м’яч» — відома фраза, пов’язана з легендарним тренером американського футболу Вінсом Ломбарді. Очоливши команду «Грін-Бей Пакерс» у 1959 році, він розпочав тренування з цієї фрази, показавши гравцям м’яч, аби підкреслити важливість основ, дисципліни та фундаментальних навичок навіть для професіоналів. Уявіть собі: під керівництвом Ломбарді команда завоювала п’ять чемпіонських титулів за сім років у 1960-х роках. Як же їм вдалося досягти таких результатів? Коли гравці розпочинали новий сезон і приїжджали на перше тренування, Ломбарді пояснював чемпіонам, з чого складається м’яч, який тиск повітря всередині нього, скільки метрів має футбольне поле, що таке «тач даун». Тобто він знову й знову нагадував їм базові речі, які чемпіони й так знали. І це спрацювало.
Щось подібне робить і апостол Павло:
«Звіщаю вам, брати, Євангелію, яку я вам сповістив, яку ви прийняли, в якій стоїте якою спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, – ви повірили надаремно.» (1 Кор. 15:1, 2)
Він нагадує віруючим у Коринфі Євангеліє, яке лише два роки тому їм проповідував. Навіщо? Невже у них така погана пам’ять? Істини Євангелія не настільки складні, щоб їх забути. Але ми забуваємо. Я пам’ятаю, як до однієї церкви приїхав проповідувати мій друг, і місцеві пастори запитали про тему його проповіді. Він відповів: «Я буду проповідувати Євангеліє». На що вони сказали: «Але ж у нас сьогодні не євангелізація…» Євангеліє — це повітря духовного життя, і часто нам потрібно нагадувати про нього, щоб люди не «задихнулися» моралізмом, законництвом або якимись іншими ворогами благодаті.
Павло не єдиний, хто нагадує про Євангеліє. Апостол Петро пише в одному зі своїх листів: «Це вже, улюблені, пишу вам друге з послань, у яких через нагадування пробуджую у вас чисте мислення» (2 Пет. 3:1). Наша проблема полягає не стільки в тому, що ми чогось не знаємо, скільки в тому, що забуваємо.
Якщо Ломбарді казав «це м’яч», то Христос сказав «це хрест». Лише в Євангелії від Матвія Ісус тричі нагадує учням про Свою смерть на хресті. Якщо врахувати інші Євангелія, додається ще дев’ять уривків. Нагадування Євангелія є життєво важливим!
Як зрозуміти, що я втратив «смак» Євангелія? Як побачити, що найважливіші основи проповіді Христа перестали бути для мене цінністтю? Ось кілька «сигналів», які допоможуть нам продіагностувати наше духовне життя:
- Благовістя.
Ми завжди говоримо про те, чим насолоджуємось. Христос одного разу сказав: «…чим переповнене серце, те промовляють уста.» (Мт. 12:34) Якщо ми перестали проповідувати Христа, щось інше зайняло трон нашого серця. І ми про це говоримо! Можливо, ви здивуєтесь. Можливо, прочитавши це, ви все одно думаєте: «та ні, це неправда, Христос — моя радість!» Можливо. Але спитайте вашу дружину або чоловіка, і вони одразу вкажуть вам на ваш обʼєкт поклоніння. Збоку видніше. Я б навіть сказав — чутніше. Наше серце схильне до обману, і це ще мʼяко сказано. Єремія дає більш категоричний діагноз:
«Серце людини лукаве понад усе, і вкрай зіпсуте, – хто його може осягнути?» (Єр. 17:9)
«Лукаве понад усе…» Згадайте найлукавішу людину, яку ви коли-небудь бачили. Згадали? Так от ваше серце ще гірше. Це крайня ступінь лукавства. І як ви думаєте, кого воно обманює першим? Звісно, що вас! Ми схильні применшувати наші гріхи, і перебільшувати гріхи інших людей. Таким чином, Євангеліє перестає бути життєво важливим. А чому воно повинно сяяти, якщо я і сам непогано сяю на фоні інших «грішників»? Коли хрест перестає бути «солодким», нам потрібно нагадувати собі, що наші гріхи великі і їх багато! Яків нагадує: «всі ми багато грішимо.» (Як. 3:2) Зверніть увагу на слова «всі» і «багато». Не думайте, що ви маєте виключення. Як повернутись до благовістя? Нам потрібна не стільки сила волі, скільки глибокі зміни серця, які може дати те саме Євангеліє. Я називаю це «коло пізнання».
Пізнання Божої святості → пізнання глибини своєї гріховності → пізнання величі Божої благодаті → благовістя від зміненого, звільненого й радісного серця.
- Час.
Хтось із класиків сказав, що на все, що нам дороге, ми витрачаємо час. І це правда. Поки ми узгоджуємо свої «плотні» графіки, наше серце залишається активним. Завжди. Ми ніколи не витрачаємо час, тому що так треба. Ні. Тому що я так хочу — ось правильна відповідь. Подобається нам це, або ні, але це правда. У Псалмах написано: «Вгамуйтеся (в ориг. «зупиніться») і пізнайте, що Я – Бог! Я буду звеличений між народами, буду прославлений на землі.» (Пс. 46:11) Зупинка може дорого коштувати у житті, яке йде за лозунгом «час — це гроші». А Бог пізнається «на зупинках». Коли ми «скидаємо оберти», виділяємо час, щоб побачити куди Він веде, що Бог робить зараз із моїм життям чи вже зробив, або просто «вилити» Йому своє серце…
Спілкування потребує зупинок і часу. Але памʼятайте — на те, що нам дороге, ми завжди будемо знаходити час! Цей світ завжди буде казати: «Які зупинки? Тобі ще так багато потрібно! Не зупиняйся, досягай!» А Бог завжди буде казати: «Зупинись. Тобі потрібно лише одне!» Той самий Єреміє каже:
«Так говорить Господь: Зупиніться на дорогах ваших і роздивіться, – довідайтеся про стежки відвічні, – де дорога до доброго, нею йдіть,» (Єр. 6:16)
- Слава.
Вражених Божою славою людей завжди видно. Ви і самі памʼятаєте ті моменти, коли були у захваті від Бога. Правда? Мені подобається цей «сигнал» більше за інші. Я памʼятаю, як мій друг вперше в житті побачив машину Lamborghini на вулицях Одеси. Я намагався його покликати, бо він йшов на червоне світло світлофора, але це було марно. Його погляд, увага і серце були звернені тільки на машину. До нього неможливо було достукатися. Але це всього лише машина! Бог набагато славніший! Коли ми дивимося на щось, чим глибоко вражені, то забуваємо про все!
Чи викликає в нас таке враження Христос? Чи стало все в нашому житті другорядним? Чи не може гріх «достукатись» до нашого серця, тому що там вже «зайнято»? Чи можете ви сказати, що хрест Ісуса Христа є вашим «мʼячем», про який ви не втомлюєтесь собі нагадувати? Відповіді на ці питання допоможуть вам зрозуміти чим або ким ви дійсно вражені!
